Ентеровірусн інфекції – велика група гострих інфекційних захворювань, що характеризуються всілякими клінічними проявами з ураженням центральної нервової системи, шлунково-кишкового тракту, шкірних покривів, м'язів.

До ентеровірусних інфекцій відносяться: герпангина, ентеровірусная діарея, гострі респіраторні захворювання, серозний менінгіт, епідемічна міалгія, епідемічний геморагічний кон'юнктивіт, інфекційний висип, пухирчатка порожнини рота і кінцівок, поліомієлітоподобноє захворювання, енцефаліт, перикардити і міокардит, енцефаломіокардіт новонароджених.

Інкубаційний період захворювання триває від 2 до 10 днів. Сприйнятливість людини до цих інфекцій висока. Найчастіше хворіють діти у віці від 3 до 10 років.

Захворювання частіше реєструється в літньо-осінній період.

Збудники ентеровірусної інфекції добре зберігаються у воді та грунті, при заморожуванні можуть виживати на протязі декількох років, стійкі до дії дезинфікуючих засобів і гинуть при нагріванні до 45°С через 45-60 секунд.

Після перенесених ентеровірусних інфекцій утворюється стійкий імунітет проти певного вигляду збудника. Тому на ентеровірусні інфекції людина може хворіти кілька разів за своє життя. Так само ця особливість не дозволяє розробити вакцину.

Джерелами інфекції є хворі з клінічними проявами захворювання і носії в протягом декількох тижнів і місяців. Найінтенсивніше збудник виділяється в перші дні хвороби. Зараження ентеровіруснимі інфекціями відбувається декількома дорогами: через забруднені предмети довкілля (іграшки, столовий посуд), воду з децентралізованних джерел (річки, озера, джерела), продукти харчування, повітря (при кашлі, чханні) від хворої людини до здорової, від хворого або носія ентеровірусної інфекції до здорового при недотриманні правил особистої гігієни.

Основними заходами профілактики ентеровірусних інфекцій є санітарно – гігієнічні заходи, а саме:

• мити руки після відвідування туалету, прогулянки, перед їдою;
• вживати воду лише кип'ячену або розфасовану в заводську упаковку;
• недопустимо використання для пиття воду з відкритих джерел водопостачання (річка, озеро, джерело).

З метою запобігання ускладненням перебігу захворювання важливе значення має звернення до дільничного лікаря (педіатра, терапевта), які зможуть встановити своєчасно діагноз і надати кваліфіковану медичну допомогу.
Підготували лікарі – епідеміологи ХГФ ГУ «ХОЛЦ ГСЕСУ»